ВІРТУАЛЬНІ

ВИСТАВКИ

БІБЛІОГРАФІЧНІ

ПОКАЖЧИКИ

ЛІТЕРАТУРИ

Наша адреса:

Центральна районна бібліотека,
вул. Грушевського, 4;
смт Зарічне
Рівненської обл.,
Україна, 34000.
Телефон – 80363230271
80363230132.
Електронна адреса:
zaribiblioteka@gmail.com

           Лічильник


Митрофаненко Ю. Українська отаманщина, 1918-1919 років / Ю. Митрофаненко. - Вид. 3-тє, випр. і допов. - Кропивницький : Імекс - ЛТД, 2016. - 240 с.

У книзі висвітлюється явище отаманщини, яке було складовою процесів Української революції періоду Директорії доби третьої російсько-української війни 1918-1919 pp.
На основі значної кількості архівних документів уперше в українській історіографії подано цілісне бачення цього револю¬ційного феномену на теренах України, яке наближає до з'ясування характеру відносин лідерів УНР з військовими ватажками -отаманами.
Видання - розповідь про особливості формування і діяльності загонів отаманів на всій території України та проведення паралелей між отаманщиною ХХ століття і сучасними добровольчими батальйонами. Поняття отаманщини для українського історичного дискурсу є знаковим, оскільки кожний сплеск народного гніву продукував лідерів, яким вдавалось гуртувати народ. Радянська ідеологія вживала заходів, щоб стерти з пам’яті цей соціально-історичний феномен, проте з настанням незалежності постала потреба реабілітувати явище отаманства та повернути його в український дискурс. Тож кандидат історичних наук Юрій Митрофаненко в книзі “Українська отаманщина 1918-1919 років” здійснив спробу глибшого осмислення цього явища, до того ж, в час нової війни з боку російського агресора.
У своєму дослідженні Юрій Митрофаненко наводить власну класифікацію отаманського руху в Україні, розділивши його на 4 групи. Перша – козакофільсько-романтична, яка передбачала наслідування традицій Запорізької Січі. Вони вдягалися в козацький одяг і носили шаблі, а отаман Божко навіть вкрав з музею Яворницького у тодішньому Катеринославі отаманську булаву. Друга група – опозиційна або військово-політична течія, яка, увійшовши до складу УНР, мала свої погляди на розвиток держави. Її представники хотіли замінити Симона Петлюру на посаді головного отамана. Найяскравішого представника цієї групи Петра Болбочана за подібні настрої було розстріляно за наказом Петлюри. Соціально-деструктивна група – це ті ватажки народного повстання, які згодом переродилися у бандитів. Сюди історик зараховує отамана Біденка, який орудував на Волині і якого у 1919 році ліквідував загін УСС (Українських січових стрільців). І лише четвертий тип отаманів, помірковано-конструктивний, складається із тих людей, котрих ми зараз називаємо героями і борцями за незалежність країни. Це Василь Чучупака, Кость Блакитний, Гулий-Гуленко, Юрко Тютюнник та багато інших. Але й вони мали один недолік, який зробив свій вклад у занепад повстанського руху. Всі вони були територіально прикутими, не бажали переходити на інші території, адже поруч були їхні домівки, які теж потрібно було у разі чого захищати.
Кандидат педагогічних наук Олександр Ратушняк відзначає, що книга написана у такому собі стилі історичного детективу, де розкривається багато білих плям української історії.
Дослідження сприяє розумінню того, чому отаманщина та повстанство - це явища подібні за формою, але відмінні за змістом.
У книзі «Українська отаманщина 1918-1919 років» зібрано чималий джерельний матеріал (більше 500 джерел), тож після її прочитання є на що звернути свою увагу.
Книга розрахована на науковців, краєзнавців, студентів, а також всіх, хто цікавиться новітньою історією України.

Підготували:
Т. Кидун – провідний бібліограф Зарічненської ЦРБ
А. Прохорович - бібліотекар Зарічненської ЦРБ